Висит груша и нельзя скушать or Philosophy of Pear Tree.

Висит груша и нельзя скушать or Philosophy of Pear Tree.

2017-08-21
Library, Oxford, Green Templeton College

Кожного разу коли наступають Оксфордські дедлайни у мене з'являється купа ідей думок роздумів та якоїсь дивовижної енергії

Це все набирає таких обертів що здається це вже я не я

А ще коли така британська + 15 та дощ - це пити не тільки чай, а й дивитись на небо – шукати птахів та зорі

А можливо просто шукати політ

Але в усьому всьому у мене є щось особливе – це те що я відчуваю

І якщо спробувати це описати то думаю це любов до світу в будь-яких розуміннях

Купа рефлексій про життя

Про щастя

Про моменти

Про будь які стосунки

Про людей

Мені часто боляче від поведінки людей

Я переживаю

Багато думаю

Багато відчуваю

Дуже переживаю коли сама комусь роблю боляче

Але в усіх цих переживаннях знову є ця якась безмежна любов

І в Оксфорді це дуже закріпилось в мені

Думаю це почалось зі Швейцарії та мого peacebuilding leadership experience

Це коли ти бажаєш іншим щастя

І це йде від серця

Навіть якщо вони тобі роблять боляче – ти бажаєш їм щастя і дуже сильно

І я все частіше помічаю позитивне в людях

Я все більше в них вірю

Все більше хочу щоб іншим було добре

Я часто чомусь не вписуюсь в культуру раціонального індивідуалізму хоча я завжди також знаходжусь в пошуці власної гармонії

Але напевно це знову ж через почуття – через чуттєве

Вчора я з другом з Оксфорду пів вечора проговорила про що таке щастя

І коли я говорю про щастя я знаю що це поняття не усталене

Але його точно відчуваєш коли воно є

Воно може бути моментами

Може бути періодом

Може бути поряд з конкретними людьми а може бути просто коли ти дихаєш свіже повітря та бачиш політ птаха

Мені так хочеться багато писати та ділитись

Встигаю так мало

Хоча хоч щось то роблю

І в душі знову грає Океан Ельзи і я сподіваюсь я ще про це окремо напишу

Але ж “слова з журналу – це так безмежно мало.. мало щоб відчути.. для чого ми живем”

І я так щаслива від цього безмежжя

Якого мало

І також хочу щоб іншим кого я люблю було також добре

Я хочу їх бачити щасливими

Спостерігати

За кимось кожен день

За кимось рідко

Але знати що цей зв'язок живе

Знати що це недаремно

Недаремно що ми любимо Україну

Недаремно що так багато переживаємо

Але нам ще треба навчитись бути щасливими

Треба навчитись

Так багато чому навчитись

Я так вірю в Україну

Але не сліпо

Я так вірю в своїх людей

Навіть коли багато хто такі неідеальні

Але мені це ще більше подобається

Так хочеться щоб ми не зупинялись або нас якщо і зносило щоб ми повертались туди де наші серця

“Бо все на світі треба пережити Бо кожен фініш це по суті старт”

Так хочеться ще

Але напитись цієї води не можна

А хто напивається то напевно це інша історія

Без впевненості але можливо треба в цьому місті подивитись на назву цієї замітки

Висит груша и нельзя скушать

Philosophy of Pear Tree.

When the deadlines are approaching, I often struggle… from thousands of ideas, thoughts, inspirations and reflections. And something knocks on my door without asking. And I start running around like a squirrel. Carrying crazy energy and something inside that I am not very confident to talk about. Since all is relative. But I think it is Love. But Love for the world.

Love without borders. Unconditional love.

I often see people hurting me. I always see people running from themselves. I always suffer. I always feel pain. I always see colours and good. But I often get a shot from them. We all are different. And maybe I should not open my heart so much. But no, I don’t want to do this.

But in all of this, I find something that probably I gained at different stages and moments in my life, it started to flourish last year at Caux Scholars Program and got very deep in my heart here in Oxford, during this year.

This is my faith and Love. In some of people. In good things. In my country. In my people.
And it is Unconditional.

Yesterday, I had this conversation with a friend in Oxford. We talked about happiness and what happiness is like.

And ‘the falling leaves drift by my window’ just root my love. Even with Sadness. It does not matter. I Love and I want others to be happy. Even if it brings some pain to me.

This love is not about one moment, but one moment can be also happiness.

Happiness is not stable. But it worth searching for it in your inner world. In your spirit. And it may be very different to everyone.

The only thing I want is to see that those who I love follow their hearts and are honest with themselves. Don’t be honest with me. But be honest with yourselves.

And watch the sky. And reflect. Only when you feel like this.

Devoted to everyone I love.

Yours,

Lisa

Oxford, 21 August 2017